Наш 2022 рік розпочався так як і кожен попередній рік, з великою кількістю завдань та планів, які ми мали перед собою, як і в попередні роки, ми сподівалися, що нам знову вдасться хоча б трохи покращити ситуацію іноземних лікарів у Словаччині. Ковід повільно відступав, і ми мали справу з проблемами, з якими нам не допомогла навіть "світова пандемія". Проблема невизнання освіти іноземних педіатрів (особливо українських) стояла роками, а Тимчасова професійна інтернатура (до якої не входять фельдшери та амбулаторні лікарі) залишилася на півдорозі. Навпаки, ми спостерігаємо прогрес у більшому розумінні необхідності в іноземних медичних професіоналах як з боку держави, так і постачальників медичних послуг. Невирішеним залишалося питання їх підготовки до роботи, іспитів, а згодом і підвищення своєї кваліфікації.
Проте всі наші плани змінилися 24 лютого 2022 року, коли російська агресія проти України припинила наше нормальне функціонування. З того дня ми присвятили всі наші можливості, контакти, час і ресурси, допомозі Україні та її тяжко постраждалому населенню. Нашою величезною перевагою з перших днів війни було те, що більшість наших членів і співчуваючих були з України або вони знали українську або російську мову. Вже в перші «воєнні» вихідні наша команда була на кордоні, щоб на власні очі побачити ситуацію та потреби учасників війни. З наших членів і прихильників ми зібрали групи лікарів і парамедиків, які допомагали безпосередньо на кордоні або у таборі в Гуменному і по черзі виконували цю роботу впродовж кількох місяців.
Після повернення до Братислави разом з Фондом АК ми створили велику спільну команду з 15 волонтерів і спільний телеграм-чат MALnS/Фонд АК "Кожен може допомогти", який зосередив в одному місці людей і організації, які були готові допомогти (житло, транспорт, гуманітарна допомога, консультування), а з іншого боку - велику кількість біженців, які потребували саме такої допомоги. У нашій спільній команді працювали найрізноманітніші люди - від українських бізнесменів, які живуть у Словаччині, до іноземних лікарів, "свіжих" біженців з України, словацьких і російських волонтерів. Бували дні, коли наша команда на короткий час подвоювалася, приходили люди, яких ми зовсім не знали, і єдине, що нас об'єднувало - це бажання допомогти. Ми починали, як і всі, намагаючись зробити все: організувати транспорт від кордону, зібрати гуманітарну допомогу, знайти житло, відправити лікарів на кордон, евакуювати постраждалих дітей з Харкова і так далі. У такий неспокійний період, коли багато хто з нас обміняв роботу і бізнес на волонтерство, ми функціонували кілька місяців, розподіляючи завдання та обов'язки всередині команди.
Хоча ми продовжували сидіти разом і ділити все – від офісу до телефонів та машин, команда Фонду АК почала зосереджуватися на допомозі в освіті та адаптації випускників (особливо дітей) у новому середовищі, а MALnS зосередився на всьому, що пов'язане з охороною здоров'я. У той час до нас зверталися українські лікарні та клініки з проханням надіслати ліки та медичні засоби, дефіцит яких ставав великою проблемою в Україні. Після складних переговорів з Міністерством охорони здоров'я у квітні нам вдалося зробити маленьке диво і отримати дозвіл на закупівлю та експорт ліків у рамках гуманітарної допомоги. Однак, після вирішення цієї базової проблеми, ми також повинні були вирішити питання, як ми могли б придбати ці ліки для України, оскільки ми не могли отримати все безкоштовно (хоча і цього теж вистачало). Тому частиною нашої роботи стало звернення до потенційних донорів та забезпечення необхідного фінансування.
Завдяки нашим численним донорам, яким ми дуже вдячні, ми змогли це зробити. В рамках MALnS до нас звернулися з проханням допомогти з приїздом групи дітей-інвалідів з Харкова, для яких, окрім проїзду, ми також організували та відшкодували витрати на реабілітацію та подальше проживання в Словаччині.
Окремим розділом були українські лікарі та медичні працівники, які приїхали до Словаччини в рамках міграційної хвилі. Для них ми надавали комплексні консультаційні послуги, пов'язані з визнанням їхньої освіти, забезпечували мовну підготовку через наших партнерів, допомагали писати резюме і багатьом з них допомогли знайти роботу. Ми також допомагали тим, хто мав проблеми зі здоров'ям, знайти адекватну медичну допомогу в Словаччині. Щоб привернути увагу громадськості та урядовців до цих питань, влітку ми організували словацько-український міжнародний науково-практичний круглий стіл на цю тему.
Однак, поряд з усією цією роботою, ми не забули про нашу початкову місію, яка полягає в поліпшенні умов для іноземних лікарів і медичних працівників. Також завдяки нашій діяльності тимчасова інтернатура розширилася і включає як фельдшерів, так і амбулаторний сектор. Ми також постійно привертали увагу і при кожній нагоді піднімали питання педіатрів, дефіцит яких посилився з приїздом десятків тисяч дітей з України. Сьогодні, коли ми пишемо ці рядки, можемо сказати, що нам також вдалося зробити свій внесок у вирішення цієї багаторічної проблеми.
У рамках структурних змін в асоціації ми додали до нашої назви слово "медичні працівники", оскільки вони так само потрібні сьогодні, як і лікарі, і ми прагнемо допомагати їм так само, як і лікарям. Ми також маємо нову раду директорів та професійні сектори. Окрім самих лікарів та медичних працівників, нашими членами стали кілька великих словацьких лікарень та постачальників медичних послуг. Ми беремо участь у реалізації міжнародного проекту Med-Integro в рамці програми Erasmus +, який спрямовано на кращу та систематичну інтеграцію іноземних медичних працівників, переважно з третіх країн, до ЄС. Ми беремо активну участь у підготовці та вдосконаленні професійних мовних курсів і проводимо консультації зі складання навчальних програм з метою швидшого визнання вищої кваліфікації українських медичних працівників (особливо кваліфікованих медсестер).
Тож, зазираючи у 2022 рік, ми можемо сказати, що не все пішло так, як ми собі уявляли, і ми потрапили в кілька глухих кутів, але ми зробили все, що було в наших силах, і зробили це саме тоді, коли це було найбільше потрібно. Тож за всі ці години і дні роботи, величезне ДЯКУЄМО усім, хто брав участь у наших заходах або підтримував нас.
Проте всі наші плани змінилися 24 лютого 2022 року, коли російська агресія проти України припинила наше нормальне функціонування. З того дня ми присвятили всі наші можливості, контакти, час і ресурси, допомозі Україні та її тяжко постраждалому населенню. Нашою величезною перевагою з перших днів війни було те, що більшість наших членів і співчуваючих були з України або вони знали українську або російську мову. Вже в перші «воєнні» вихідні наша команда була на кордоні, щоб на власні очі побачити ситуацію та потреби учасників війни. З наших членів і прихильників ми зібрали групи лікарів і парамедиків, які допомагали безпосередньо на кордоні або у таборі в Гуменному і по черзі виконували цю роботу впродовж кількох місяців.
Після повернення до Братислави разом з Фондом АК ми створили велику спільну команду з 15 волонтерів і спільний телеграм-чат MALnS/Фонд АК "Кожен може допомогти", який зосередив в одному місці людей і організації, які були готові допомогти (житло, транспорт, гуманітарна допомога, консультування), а з іншого боку - велику кількість біженців, які потребували саме такої допомоги. У нашій спільній команді працювали найрізноманітніші люди - від українських бізнесменів, які живуть у Словаччині, до іноземних лікарів, "свіжих" біженців з України, словацьких і російських волонтерів. Бували дні, коли наша команда на короткий час подвоювалася, приходили люди, яких ми зовсім не знали, і єдине, що нас об'єднувало - це бажання допомогти. Ми починали, як і всі, намагаючись зробити все: організувати транспорт від кордону, зібрати гуманітарну допомогу, знайти житло, відправити лікарів на кордон, евакуювати постраждалих дітей з Харкова і так далі. У такий неспокійний період, коли багато хто з нас обміняв роботу і бізнес на волонтерство, ми функціонували кілька місяців, розподіляючи завдання та обов'язки всередині команди.
Хоча ми продовжували сидіти разом і ділити все – від офісу до телефонів та машин, команда Фонду АК почала зосереджуватися на допомозі в освіті та адаптації випускників (особливо дітей) у новому середовищі, а MALnS зосередився на всьому, що пов'язане з охороною здоров'я. У той час до нас зверталися українські лікарні та клініки з проханням надіслати ліки та медичні засоби, дефіцит яких ставав великою проблемою в Україні. Після складних переговорів з Міністерством охорони здоров'я у квітні нам вдалося зробити маленьке диво і отримати дозвіл на закупівлю та експорт ліків у рамках гуманітарної допомоги. Однак, після вирішення цієї базової проблеми, ми також повинні були вирішити питання, як ми могли б придбати ці ліки для України, оскільки ми не могли отримати все безкоштовно (хоча і цього теж вистачало). Тому частиною нашої роботи стало звернення до потенційних донорів та забезпечення необхідного фінансування.
Завдяки нашим численним донорам, яким ми дуже вдячні, ми змогли це зробити. В рамках MALnS до нас звернулися з проханням допомогти з приїздом групи дітей-інвалідів з Харкова, для яких, окрім проїзду, ми також організували та відшкодували витрати на реабілітацію та подальше проживання в Словаччині.
Окремим розділом були українські лікарі та медичні працівники, які приїхали до Словаччини в рамках міграційної хвилі. Для них ми надавали комплексні консультаційні послуги, пов'язані з визнанням їхньої освіти, забезпечували мовну підготовку через наших партнерів, допомагали писати резюме і багатьом з них допомогли знайти роботу. Ми також допомагали тим, хто мав проблеми зі здоров'ям, знайти адекватну медичну допомогу в Словаччині. Щоб привернути увагу громадськості та урядовців до цих питань, влітку ми організували словацько-український міжнародний науково-практичний круглий стіл на цю тему.
Однак, поряд з усією цією роботою, ми не забули про нашу початкову місію, яка полягає в поліпшенні умов для іноземних лікарів і медичних працівників. Також завдяки нашій діяльності тимчасова інтернатура розширилася і включає як фельдшерів, так і амбулаторний сектор. Ми також постійно привертали увагу і при кожній нагоді піднімали питання педіатрів, дефіцит яких посилився з приїздом десятків тисяч дітей з України. Сьогодні, коли ми пишемо ці рядки, можемо сказати, що нам також вдалося зробити свій внесок у вирішення цієї багаторічної проблеми.
У рамках структурних змін в асоціації ми додали до нашої назви слово "медичні працівники", оскільки вони так само потрібні сьогодні, як і лікарі, і ми прагнемо допомагати їм так само, як і лікарям. Ми також маємо нову раду директорів та професійні сектори. Окрім самих лікарів та медичних працівників, нашими членами стали кілька великих словацьких лікарень та постачальників медичних послуг. Ми беремо участь у реалізації міжнародного проекту Med-Integro в рамці програми Erasmus +, який спрямовано на кращу та систематичну інтеграцію іноземних медичних працівників, переважно з третіх країн, до ЄС. Ми беремо активну участь у підготовці та вдосконаленні професійних мовних курсів і проводимо консультації зі складання навчальних програм з метою швидшого визнання вищої кваліфікації українських медичних працівників (особливо кваліфікованих медсестер).
Тож, зазираючи у 2022 рік, ми можемо сказати, що не все пішло так, як ми собі уявляли, і ми потрапили в кілька глухих кутів, але ми зробили все, що було в наших силах, і зробили це саме тоді, коли це було найбільше потрібно. Тож за всі ці години і дні роботи, величезне ДЯКУЄМО усім, хто брав участь у наших заходах або підтримував нас.