Лікар, який здобув освіту поза межами ЄС, має ускладнений доступ до ринку праці не лише Словаччині, але й будь-якої іншої держави-члена ЄС. Він повинен спочатку пройти процес визнання документів про освіту, потім скласти іспит на знання, а також повинен володіти мовою держави, в якій планує розпочати професійну практику. Усі три умови є логічними та спрямовані на те, щоб пацієнтам надавалась якісна медична допомога. Кожна держава ЄС обирає власний спосіб реалізації цих спільних правил, і я не можу зрозуміти, чому Словаччина ускладнила собі цей процес.
Наприклад, у сусідній Чехії визнання дипломів чудово вирішують медичні університети, які мають створену систему, що допомагає якісно розглянути заяву у тісній співпраці з заявником. Наводжу приклад Карлового університету, ректор якого видав Розпорядження № 38/2017, додатком до якого є таблиця з мінімальною кількістю годин з окремих предметів.
Наприклад, у сусідній Чехії визнання дипломів чудово вирішують медичні університети, які мають створену систему, що допомагає якісно розглянути заяву у тісній співпраці з заявником. Наводжу приклад Карлового університету, ректор якого видав Розпорядження № 38/2017, додатком до якого є таблиця з мінімальною кількістю годин з окремих предметів.
Джерело: (https://cuni.cz/UK-8289.html).
Це абсолютно проста річ, яка, однак, може допомогти іноземному лікарю зорієнтуватися, чи його освіта справді відповідає мінімальним вимогам. На жаль, у Словаччині такий документ не доступний, і тоді намагаються визнати диплом навіть ті, хто не відповідає мінімальним умовам, наприклад, власники дипломів з часів Радянського Союзу, коли педіатрія не мала форми державного іспиту. Вони витрачають свої гроші на збори, а також час державних службовців, які цим займаються.
Визнання освіти (диплома) у Словаччині здійснює Міністерство освіти, яке є лише посередником між заявником та обраним медичним університетом. Процес виглядає наступним чином: Міністерство освіти приймає заяву і надсилає її до обраного медичного університету, який не має прямого контакту із заявником. На практиці це часто виглядає як перекидання гарячої картоплі без тісної співпраці з учасником провадження. Якщо заявник випадково захоче дізнатися про стан своєї заяви, Міністерство освіти відповість, що університет ще не відповів, або що університет відповів негативно, тому вашу заяву відхиляють. Нам шкода. Якщо заявник звертається до університету, той відповідає, що не може надати інформацію, оскільки заявником є Міністерство освіти, і все треба вирішувати через нього. Навіть апеляцію – і вони зв’язуватимуться з університетом.
Міністерство освіти захищається тим, що воно займається всіма регульованими дозволами, включно з медичними професіями. Нерегульованими займаються університети. Питання лише в тому, чи в умовах нестачі медичного персоналу система типу «Берлінський мур», тобто не пропустити далі, є логічною, і чи не настав час її переглянути. Адже міністерство очевидно не здатне відповідати на специфічні питання лікарів-заявників, а саме відповіді на ці питання полегшили б процес визнання освіти іноземних лікарів. Знаю випадок лікаря з проживанням у Кошицях, який вирішував визнання диплома у Міністерстві освіти в Братиславі неймовірні 2 роки. Без сумніву, йому було б легше пройти це в Університеті Павла Йозефа Шафарика в Кошицях.
Після визнання освіти слідує фаховий іспит словацькою мовою, і для його складання потрібен дуже високий рівень знань мови та підготовка в стилі: ви повинні знати все, тому питання до іспиту вам не потрібні. Список літератури оприлюднений і це книги словацькою та чеською мовами. Тож після вивчення літератури претенденти ідеально володітимуть не лише словацькою, а й чеською мовами. Фаховий іспит організовують медичні факультети, і тому перший контакт з визнанням освіти безсумнівно сприяв би взаєморозумінню.
Після фахового іспиту йде мовний іспит на знання словацької мови, і саме він є у віданні Міністерства охорони здоров’я. Чому саме мовний іспит проводить Міністерство охорони здоров’я? Вони фахівці з мови? Навіщо взагалі щось подібне існує після проходження фахового іспиту словацькою? Єдина причина, яка спадає на думку мислячій людині, мабуть така: щоб пані міністерка могла сказати: «За травень ми мали чотири мовні іспити. Успішність склала 100 відсотків».
Визнання освіти (диплома) у Словаччині здійснює Міністерство освіти, яке є лише посередником між заявником та обраним медичним університетом. Процес виглядає наступним чином: Міністерство освіти приймає заяву і надсилає її до обраного медичного університету, який не має прямого контакту із заявником. На практиці це часто виглядає як перекидання гарячої картоплі без тісної співпраці з учасником провадження. Якщо заявник випадково захоче дізнатися про стан своєї заяви, Міністерство освіти відповість, що університет ще не відповів, або що університет відповів негативно, тому вашу заяву відхиляють. Нам шкода. Якщо заявник звертається до університету, той відповідає, що не може надати інформацію, оскільки заявником є Міністерство освіти, і все треба вирішувати через нього. Навіть апеляцію – і вони зв’язуватимуться з університетом.
Міністерство освіти захищається тим, що воно займається всіма регульованими дозволами, включно з медичними професіями. Нерегульованими займаються університети. Питання лише в тому, чи в умовах нестачі медичного персоналу система типу «Берлінський мур», тобто не пропустити далі, є логічною, і чи не настав час її переглянути. Адже міністерство очевидно не здатне відповідати на специфічні питання лікарів-заявників, а саме відповіді на ці питання полегшили б процес визнання освіти іноземних лікарів. Знаю випадок лікаря з проживанням у Кошицях, який вирішував визнання диплома у Міністерстві освіти в Братиславі неймовірні 2 роки. Без сумніву, йому було б легше пройти це в Університеті Павла Йозефа Шафарика в Кошицях.
Після визнання освіти слідує фаховий іспит словацькою мовою, і для його складання потрібен дуже високий рівень знань мови та підготовка в стилі: ви повинні знати все, тому питання до іспиту вам не потрібні. Список літератури оприлюднений і це книги словацькою та чеською мовами. Тож після вивчення літератури претенденти ідеально володітимуть не лише словацькою, а й чеською мовами. Фаховий іспит організовують медичні факультети, і тому перший контакт з визнанням освіти безсумнівно сприяв би взаєморозумінню.
Після фахового іспиту йде мовний іспит на знання словацької мови, і саме він є у віданні Міністерства охорони здоров’я. Чому саме мовний іспит проводить Міністерство охорони здоров’я? Вони фахівці з мови? Навіщо взагалі щось подібне існує після проходження фахового іспиту словацькою? Єдина причина, яка спадає на думку мислячій людині, мабуть така: щоб пані міністерка могла сказати: «За травень ми мали чотири мовні іспити. Успішність склала 100 відсотків».
Пропозиції
Пропоную, щоб відомства обмінялися повноваженнями, щоб кожен відповідав за те, що логічно вирішує:
- Визнання освіти передати медичним факультетам вишів, або Міністерству охорони здоров’я.
- Мовний іспит повинен бути у віданні Міністерства освіти, або цим мали б займатись мовні школи.
Пропоную, щоб мовний іспит міг бути першим кроком на шляху до визнання кваліфікації або повністю скасований як непотрібний.
Пропоную встановити мінімальні вимоги для визнання освіти та ознайомлювати з ними зацікавлених.
Пропоную встановити мінімальні вимоги для визнання освіти та ознайомлювати з ними зацікавлених.
Актуальні статті Альони Куротової також доступні на сайті dennikn.sk