В Словаччині спостерігається нестача лікарів та медсестер. За даними самого Міністерства охорони здоров’я, не вистачає 3 500 лікарів, а якщо врахувати лікарів пенсійного віку, ця цифра зростає до 5 500. Кількість відсутніх медсестер перевищує 15 000.
У Словаччині вже зараз проживають лікарі та медсестри з-за кордону, які хотіли б працювати в медицині, але мають труднощі з виконанням умов для здійснення своєї професії через складний процес визнання кваліфікації. Система така ж, як і в інших країнах-членах ЄС, оскільки регулюється спільною директивою, однак ми були б не в Словаччині, якби самі добровільно не ускладнили цей процес. Тому ці медичні працівники виконують інші професії, на які не поширюється регуляція, і здебільшого поза сферою охорони здоров’я.
У відповідь на цю ситуацію Університетська лікарня Братислави (UNB) у співпраці з Міністерством охорони здоров’я Словацької Республіки на початку цього року запустили пілотний проєкт з набору допоміжного персоналу в Україні, метою якого є залучення лікарів з України. Проте це держава, яка протягом тривалого часу не робить умови працевлаштування лікарів на своїй території ефективнішими та не може спростити умови для приїзду іноземних лікарів, які зацікавлені працювати у Словаччині, хоча б так, як це зроблено в сусідніх країнах.
Про пілотний проєкт «Україна» та інститут Тимчасової професійної практики
Пілотний проєкт «Україна» — це ініціатива, яку суспільство в основному ігнорує. Можливо, тому що цей проєкт автоматично ототожнюється з іншою новинкою — інститутом тимчасової професійної практики, який має набути чинності у вигляді закону з вересня 2019 року. За офіційною версією, ця зміна має допомогти іноземним лікарям підготуватися до професійних іспитів, однак на практиці наразі це виглядає так, що їм дозволяють працювати санітарами, оскільки в систему терміново потрібно ввести допоміжний медичний персонал — інакше вона просто розвалиться.
Про сам проєкт «Україна», який є абсолютно окремою ініціативою Міністерства охорони здоров’я та спрямований виключно на громадян України, знайти докладну інформацію вкрай важко.
Однак Україна вже також страждає від нестачі лікарів, які виїхали за кордон, і зараз їх активно залучає також Словаччина. За різними аналітичними оцінками, нестача лікарів в Україні становить від 60 до 100 тисяч. Проте через те, що заробітна плата в Україні в 5–10 разів нижча, деякі з них не мають нічого проти роботи на посадах молодшого медперсоналу у Словаччині. І все ж ми запускаємо набір на території України, зовсім не інформуючи про таку можливість українців, які вже проживають у Словаччині. Можливо, варто було б звернутися також до лікарів інших національностей, які також вже мешкають у Словаччині, але займаються іншими справами, бо не можуть працювати в медицині.
Іноземні лікарі в Словаччині: приклади
Я знаю багато історій іноземних лікарів у Словаччині, і їх можна умовно поділити на 4 групи:
Рішення
Нелогічно залишати прихований потенціал іноземних лікарів, які проживають у Словаччині, невикористаним. Іноземні лікарі в Словаччині починають об'єднуватися в громадських організаціях, і з ними можна хоча б мінімально комунікувати за наявності бажання. Достатньо лише інформування та підтримки з боку державних органів — і ситуація почне покращуватися.
Визнання дипломів слід передати медичним факультетам та вищим навчальним закладам, подібно до того, як це вже реалізовано у Словаччині щодо нерегульованих професій. У Чехії це працює навіть для лікарів — хіба ми гірші? Міністерство освіти могло б виконувати функцію другої інстанції, наприклад, розглядати апеляції. Так університети зможуть краще пізнати своїх іноземних колег і, можливо, почнуть більше з ними комунікувати. Наразі ж Міністерство освіти є лише зайвим бюрократичним посередником у процесі визнання освіти.
Усі проєкти Міністерства охорони здоров’я орієнтовані на залучення молодих іноземних лікарів, які готові виконувати роботу студентів, тимчасових працівників або найменш кваліфікованого персоналу. Але варто було б припинити принижувати іноземних лікарів і не обмежувати їх пропозиціями на найменш привабливі посади. Досить бути «дешевим складальним цехом» — настав час почати залучати з-за кордону й висококваліфікованих спеціалістів.
Саме провідні іноземні лікарі можуть стати тим, з чого варто почати.
У Словаччині вже зараз проживають лікарі та медсестри з-за кордону, які хотіли б працювати в медицині, але мають труднощі з виконанням умов для здійснення своєї професії через складний процес визнання кваліфікації. Система така ж, як і в інших країнах-членах ЄС, оскільки регулюється спільною директивою, однак ми були б не в Словаччині, якби самі добровільно не ускладнили цей процес. Тому ці медичні працівники виконують інші професії, на які не поширюється регуляція, і здебільшого поза сферою охорони здоров’я.
У відповідь на цю ситуацію Університетська лікарня Братислави (UNB) у співпраці з Міністерством охорони здоров’я Словацької Республіки на початку цього року запустили пілотний проєкт з набору допоміжного персоналу в Україні, метою якого є залучення лікарів з України. Проте це держава, яка протягом тривалого часу не робить умови працевлаштування лікарів на своїй території ефективнішими та не може спростити умови для приїзду іноземних лікарів, які зацікавлені працювати у Словаччині, хоча б так, як це зроблено в сусідніх країнах.
Про пілотний проєкт «Україна» та інститут Тимчасової професійної практики
Пілотний проєкт «Україна» — це ініціатива, яку суспільство в основному ігнорує. Можливо, тому що цей проєкт автоматично ототожнюється з іншою новинкою — інститутом тимчасової професійної практики, який має набути чинності у вигляді закону з вересня 2019 року. За офіційною версією, ця зміна має допомогти іноземним лікарям підготуватися до професійних іспитів, однак на практиці наразі це виглядає так, що їм дозволяють працювати санітарами, оскільки в систему терміново потрібно ввести допоміжний медичний персонал — інакше вона просто розвалиться.
Про сам проєкт «Україна», який є абсолютно окремою ініціативою Міністерства охорони здоров’я та спрямований виключно на громадян України, знайти докладну інформацію вкрай важко.
Однак Україна вже також страждає від нестачі лікарів, які виїхали за кордон, і зараз їх активно залучає також Словаччина. За різними аналітичними оцінками, нестача лікарів в Україні становить від 60 до 100 тисяч. Проте через те, що заробітна плата в Україні в 5–10 разів нижча, деякі з них не мають нічого проти роботи на посадах молодшого медперсоналу у Словаччині. І все ж ми запускаємо набір на території України, зовсім не інформуючи про таку можливість українців, які вже проживають у Словаччині. Можливо, варто було б звернутися також до лікарів інших національностей, які також вже мешкають у Словаччині, але займаються іншими справами, бо не можуть працювати в медицині.
Іноземні лікарі в Словаччині: приклади
Я знаю багато історій іноземних лікарів у Словаччині, і їх можна умовно поділити на 4 групи:
- Молоді лікарі, переважно з України, які не цураються роботи й не відмовляються навіть від посади санітара. Деякі з них мають навіть спеціалізацію — наприклад, хірургію, урологію тощо. Вони сприймають таку роботу як можливість заробітку. Дехто вірить, що це тимчасово, і з часом складуть іспити, але є й такі, хто вважає, що змінити ситуацію неможливо.
- Лікарі, які працюють масажистами — таких багато, наприклад, у П’єштянах, або працюють косметологами чи мають бізнес у зовсім іншій сфері. Як приклад — дитячий хірург з Узбекистану, який працює в будівництві, або жінка-лікарка, яка відкрила власну танцювальну школу.
- Лікарі, які не бажають виконувати іншу роботу, окрім своєї професії, і тому залишилися вдома. Я знаю приклади як дружин, так і чоловіків, які не є годувальниками в родині.
- Лікарі, які є визнаними спеціалістами у своїй країні, і не бажають виконувати принизливу для себе роботу у Словаччині. Вони намагалися налагодити співпрацю з університетами у Словаччині, але їм цього не дозволили. Тому вони продовжують свою діяльність, виїжджаючи до рідної країни для виконання заздалегідь узгоджених медичних процедур. Такий підхід цілком зрозумілий — це якби ми просили ІТ-спеціаліста прибирати в ІТ-компанії.
Рішення
Нелогічно залишати прихований потенціал іноземних лікарів, які проживають у Словаччині, невикористаним. Іноземні лікарі в Словаччині починають об'єднуватися в громадських організаціях, і з ними можна хоча б мінімально комунікувати за наявності бажання. Достатньо лише інформування та підтримки з боку державних органів — і ситуація почне покращуватися.
Визнання дипломів слід передати медичним факультетам та вищим навчальним закладам, подібно до того, як це вже реалізовано у Словаччині щодо нерегульованих професій. У Чехії це працює навіть для лікарів — хіба ми гірші? Міністерство освіти могло б виконувати функцію другої інстанції, наприклад, розглядати апеляції. Так університети зможуть краще пізнати своїх іноземних колег і, можливо, почнуть більше з ними комунікувати. Наразі ж Міністерство освіти є лише зайвим бюрократичним посередником у процесі визнання освіти.
Усі проєкти Міністерства охорони здоров’я орієнтовані на залучення молодих іноземних лікарів, які готові виконувати роботу студентів, тимчасових працівників або найменш кваліфікованого персоналу. Але варто було б припинити принижувати іноземних лікарів і не обмежувати їх пропозиціями на найменш привабливі посади. Досить бути «дешевим складальним цехом» — настав час почати залучати з-за кордону й висококваліфікованих спеціалістів.
Саме провідні іноземні лікарі можуть стати тим, з чого варто почати.
Актуальні статті Альони Куротової також доступні на сайті dennikn.sk