Бюрократичний абсурд для іноземних медичних працівників у Словаччині

7 років тому Словаччина звела нездоланні бар'єри для приїзду іноземних медичних фахівців, лікарів і медсестер. Це зупинило приплив фахівців з-за кордону на довгі роки. Проблема стала дуже очевидною під час війни в Україні.

Медичні працівники (а також пацієнти) стали прибувати в більшій кількості і не могли знайти роботу у нас. І це в той час, коли Словаччина бореться з нестачею медичного персоналу! Пакет законів Lex Ukraine, що був ухвалений через місяць після початку війни і мав покласти край періоду бюрократичних перешкод для прибуття медичного персоналу з-за кордону, не вирішив усієї проблеми. Хоча навіть ці невеликі зміни на краще ми вважаємо хорошим першим кроком. Однак нам потрібно вже починати робити більше...

Що має послідувати за цим? Яка бюрократична нісенітниця ускладнює досягнення стратегічних цілей на майбутнє?

Бюрократичне безглуздя

Лікарська практика є регульованою професією і тому потребує визнання освітньої кваліфікації - диплома, для якого вже багато років запитується апостиль. Це засвідчення автентичності підпису та печатки на державному документі з метою його використання в одній із договірних держав так званої Гаазької конвенції. Іншими словами, це додаткова печатка, яка засвідчує, що, наприклад, диплом лікаря містить підпис відповідальної особи і, отже, є справжнім дипломом. З 1 червня 2022 року цю вимогу виключено з процесу визнання документів (тепер ми можемо перевіряти автентичність українських документів онлайн: РЕЄСТР документів про освіту | ЄДИНА ДЕРЖАВНА ЕЛЕКТРОННА БАЗА з питань ОСВІТИ (edbo.gov.ua)). Однак цю бюрократичну перешкоду усунуто лише в Міністерстві освіти, а не, наприклад, у Міністерстві охорони здоров'я чи в Міністерстві закордонних справ. З цим зіткнулася гінекологиня з Харкова, від якої Міністерство охорони здоров'я вимагає у своєму рішенні від 18.10.2022 на підставі статті 37 Закону про провізорів завірену копію документа про спеціалізацію, не кажучи вже про кількість документів (див. фото нижче). У випадку з сертифікатами про спеціалізацію апостиль видається в місті, де працював медичний працівник. У цьому прикладі в Харкові. Тому оригінал документа абсолютно невиправдано нещодавно пройшов шлях зі Словаччини до Харкова, де його з великою вірогідністю можна загубити. Лікарка звернулася до Міністерства охорони здоров'я з проханням про подовження терміну. Однак наразі вона не може працювати гінекологом у конкретного роботодавця на сході Словаччини.

Фото: документи для визнання спеціальності гінеколога

Міністерство освіти є першою контактною інстанцією для інтеграції медичних фахівців з-за кордону, але далеко не єдиною. Чому б відповідальним особам, які докладають усіх зусиль для полегшення процесу залучення спеціалістів з-за кордону, не пройти в Словаччині весь шлях "лікар-медсестра-стоматолог-фармацевт"?

Інші приклади бюрократичної нісенітниці

Наприклад, для того, щоб українська практична медсестра після успішного завершення тимчасового стажування могла стати самостійною, тобто працювати без контролю з боку практичної медсестри, яка курує, вона має скласти фаховий іспит у Словаччині, що є дорогим і складним. Склавши його, вона виявляє, що за нашими правилами вона не вважається медсестрою і не може навіть зареєструватися в Палаті медсестер, тому що в Словаччині вона є тільки методичним і технічним працівником. Майже всі медсестри з України мають середню освіту, і через різницю в системах освіти, навіть якщо на практиці вони виконують в Україні більше завдань, ніж лікарі в Словаччині (наприклад, вакцинацію), вони можуть працювати тільки як медичні асистенти.

Якщо у випадку з медсестрами з України це скоріше розчаровує, то у випадку з лікарями це повна нісенітниця. Після іспиту з лихварськими зборами лікар дізнається, що під час реєстрації в палаті йому потрібно не тільки подати в міністерство сертифікат про визнання кваліфікації лікаря, а й застереження про юридичну силу. Саме це вимагає палата від іноземних лікарів, коли вони після іспиту мають зареєструватися в палаті. Вважаю, що палата не вірить у справжність словацьких документів, тож вона також вимагає вищий рівень перевірки всередині Словаччини, разом із завіреним перекладом диплома та довідкою про судимість із рідної країни, що вже має такий вигляд, наче хтось кепкує з українських лікарів. Причина в тому, що під час визнання диплома Міністерством освіти Словацької Республіки видається диплом із перекладом, або судовий переклад (наприклад, з російської чи англійської мови) взагалі не потрібен, достатньо фактичного перекладу. У Словаччині судовий переклад коштує великих грошей, і сумнівно, що переклад прочитає палата, оскільки вона вже заручилася нотаріально завіреною копією рішення Міністерства освіти Словацької Республіки. І цього їм недостатньо?

У випадку з лікарями, яким потрібна віза для перетину кордону Блог N: Невже нам не потрібні медсестри та лікарі? (dennikn.sk) для особистої зустрічі з роботодавцями та демонстрації своїх навичок на співбесідах, ми також маємо дублювання необхідності пред'явлення диплома та нострифікації, як у консульствах (Міністерство закордонних справ), так і у відділах іноземної поліції (Міністерство внутрішніх справ).

Стратегічні цілі та логіка

У листопаді я була на конференції, організованій Світовим банком, під назвою "Людські ресурси в охороні здоров'я", де Словаччину було названо пустелею. Ми говорили про статистику, яку всі і так знають, і мені немає необхідності згадувати її тут, але також було запропоновано, що потрібно зробити на основі досвіду інших країн. Були приклади хорошої практики не тільки з розвинених країн, а й, наприклад, з Казахстану. У нас є можливість змінити ситуацію і в Словаччині.

Зміни мають бути зроблені в таких галузях: освіта, підвищення кваліфікації, організація праці, розподіл завдань, привабливе робоче середовище, здорове робоче середовище, оцифрування, бази даних і, звісно, все це має покриватися державою. Я хотіла б звернути увагу на специфіку іноземних медичних працівників, оскільки в них різні потреби. Наприклад, коли йдеться про освіту, потрібно подумати про необхідність мовної підготовки; коли йдеться про підвищення кваліфікації, потрібно повідомити їх, як, де і за який період часу вони можуть отримати, як у випадку з медсестрами середньої школи з України, про яких йшлося вище. Ми їх втрачаємо.